Мікродобрива: ґрунтове чи листкове внесення? Ефективність, доцільність, особливості

У сьогоднішній добірці про живлення рослин поговоримо про способи застосування мікродобрив. У Сполучених Штатах набуло популярності саме ґрунтове внесення мікроелементів замість звичного позакореневого підживлення. Дехто з українських дослідників також вважає, що мікроелементи корисніше вносити у ґрунт — передусім для відновлення його родючості. Але чи справді це виправдано з практичної й економічної точок зору?

Чому знову говоримо про ґрунт?

Фахівці вже не перший рік попереджають: стан українських ґрунтів стрімко погіршується, і ми фактично на порозі ґрунтової кризи. Західні науковці наголошують, що баланс макро- та мікроелементів у ґрунті є основою екологічного землеробства. Такий баланс підтримує активність ґрунтової біоти й підвищує ефективність біологічних препаратів.

Ґрунтове внесення: коли і як?

У США норми внесення мікроелементів під культури визначають виключно за лабораторними аналізами ґрунту — жодних «навмання». Подібний підхід поступово впроваджують і в Україні: на ринку з’явилися комплексні добрива, у складі яких поряд із основними живильними речовинами містяться мезо- та мікроелементи.

Та існує важливий нюанс — такі добрива мають бути високо розчинними, інакше рослини не встигнуть отримати потрібні елементи.

Коментар агрохіміка Андрія Ковальчука
«Дефіцит вологи у ґрунті часто заважає гранулам повністю розчинитися; інколи цей процес триває кілька місяців. Як наслідок — слабкий розвиток кореневої системи й недобір урожаю. Щоб ефективно використати обмежену вологу та швидко сформувати потужні корені, потрібні саме швидкорозчинні препарати», — підкреслює фахівець.

Що на користь листкових підживлень?

Чимало практиків, навпаки, переконані, що ґрунтове внесення мікроелементів виправдане лише у системах із контрольованим зрошенням чи гідропоніці. Там поживні розчини подаються безпосередньо в кореневу зону разом із поливною водою. У польових умовах на богарі ситуація інша: коефіцієнт використання NPK у відкритому ґрунті часто становить лише 30–40 % для азоту, 25–35 % для калію й 10–15 % для фосфору. Тому велика частка внесених елементів лишається недоступною рослинам і фіксується у важкорозчинних формах.

На лужних чи багатих органікою ґрунтах це ще й ризик накопичення важких металів. У таких умовах позакореневі підживлення вважаються більш результативними: навіть невелика кількість мікроелементу, нанесена на листок, засвоюється майже повністю.

Листкове живлення: досвід останнього десятиліття

У Європі й Північній Америці активний інтерес до позакореневих підживлень з’явився після 2010 р., коли ґрунтове внесення деяких мікроелементів почали обмежувати на законодавчому рівні. Сьогодні листкові обробки у технологічних схемах виступають гнучким інструментом корекції живлення, підвищуючи здатність коренів засвоювати основні елементи без ризику забруднення ґрунту.

Знайти баланс

Основою збалансованого живлення є чітке розуміння потреб культури. Міжнародна агрохімія розрізняє необхідні та корисні елементи. До першої групи відносяться макроелементи (N, P, K), мезоелементи (Mg, Ca, S) та мікроелементи (Fe, Mn, Zn, Cu, B, Mo) — без них рослина не завершує життєвий цикл, їх не можна замінити, і кожен бере участь у метаболізмі. Корисні елементи (Na, Cl, Ni, Si, Co тощо) не відповідають одночасно всім трьом критеріям; іноді вони навіть шкідливі (скажімо, надлишок хлору для хлорофобних плодових культур).

Спосіб внесення мікродобрив слід підбирати з урахуванням культури, форми елемента, температури, вологості та цільового ефекту.

Приклад із практики
Агроном-консультант Олена Марченко зазначає, що цинкові добрива для кукурудзи доцільно вносити саме у ґрунт, щоб забезпечити ранній доступ елемента. Для інших культур, особливо за дефіциту вологи, ефективніше працюють листкові обробки. «Універсальних рецептів не існує, — пояснює експертка. — Щоб мікроелементи справді працювали, потрібно врахувати щонайменше десяток факторів».

Підсумки

• Ґрунтове внесення мікроелементів може бути корисним, якщо застосовуються легкорозчинні препарати й достатня кількість вологи; висока точність норм обов’язкова.

• Позакореневі підживлення забезпечують швидку реакцію рослин і мінімізують ризик втрат елементів у ґрунті, що особливо важливо на богарі та лужних ґрунтах.

• Вибір способу внесення залежить від культури, агрохімічних показників ґрунту, клімату та економіки господарства.

Який саме підхід обрати, кожен господар вирішує сам, але в більшості випадків листкові підживлення залишаються безпечнішими й економічно виправданішими, особливо за умов дефіциту вологи.